до зустрічі на манхеТТені ...

фотко/музика/кіно/креатив/жалюзі/максимум простору-мінімум людей(або навпаки)/місяць/подорожі/кава/кольорове/матюки /ромашки/чай/мовчанки/ і різні збочення які не властиві HomoSapiens/КРИХІТКА/осінь/лЕмони/свіцьке життя/біль/жж/цигарки/PLACEBO/двіж/інтрига/NOKIA/"ето пічально"/Jack Daniel's

цілував багато губ,думав тільки про себе і вірив в тебе , що багато знаю// проте кожен раз переконувався, що все ідеальне написане,побудоване,намальоване,знайдене і загублене.бачив що все ще продовжую вірити в те що всі абсолютно щасливі , і тільки я (такий хуйовий) втратив шанс**
деколи піймаю себе на думці , що крім навушників,сигарет(які мають приносити щастя) не залишилось нічого за щоб порвав комусь горляку/ виправдення є -- мені по хуй! є багато речей , які я люблю_я визнав що матюки невідємна частина мого життя, так як інтернет і ще багато всякої хуйні....
є правда я більше думаю ніж знаю )) і ето пічально*
Я так , як будь яка людина втрачаю свої властивості , але до закінчення терміну ще та БАГАТО часу...нажаль , я вже не чарівник, який виконує тільки свої бажання\ і має все що забажає, я не мисливець, який полює за інтригою.*- Я ПРОСТО СЕРДНЬОСТАТИСТИЧНА ЛЮДИНА З ВЕЛИКИМ ЧЛЕНОМ ТА ХОЛОДНИМ СЕРЦЕМ))))))

/бачиш ніколи не пізно заварити чашку чаю...

Ніколи не набридає скаржитися на життя/принаймні мені, принаймні сьогодні/лежиш розумієш що в цій кімнати крім тебе і запаху сигаретного диму нічого немає...сигарет теж немає, немає совісті, немає інтриги -пусто:) пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто пусто / незнаю хто цей термін ввів в життя, проте він безнадійно прижився до мене...подобається так/ вона розумніша за мене(от сучка)вона курить важкі сигарети , її не наднизає дивитися в мої глибокі очі і бачити там відображення свого обличчя, вона все ще переймається тим чи я люблю її більше ніж себе, тим чи я її люблю(хоча це не важливо мені давно знесло дах від неї)вона вміє мене розвеселити, і вміє мене загнати в кут/в нас мало чого спільного , проте ми любимо котів, і як усі інтелектуальні люди- робити боляче близьким(її це получалось ідеально)я памятаю як вона цілуєтьсь(пригадуючи- це викликає ерекцію)її не любить моя мама, тому що вона жахливо готує їсти , і говорить дурню(мені від цього рве дах)і ще мамам злиться що її я больше довіряю(довіряю життя)ще ми до пізньої ночі розмовляєм, трахаємся, дивимося телік,читаємо книжки, вона завжди швидше засинає за мене, тому мені доводиться що дня вивчати її риси лиця/слухати її подих)вона краще за мене грає в карти , карається на ковзанах , ще вона не любить шоколаду(все зїдаю сам)вона мене залишить :вона заповнить мою пустоту -вона моя фантазія

Опубликовано с мобильного портала m.livejournal.com

ссс

бажаю собі багато бабляка в новому році! також бажаю собі здати сесію гуд))... поміняти статус в контактах ("дЫм.!! курю.. ругаюсь матом!! одиноко...") і просто балдіти від жиТТя!!!

всіх з новим роком. . .Е

У тобі щось безнадійно зіпсувалось.Розеднались провідники між тілом та мозком,зник їх узгоджений ритм. Думав або робив, робив або думав про це- два болісно окремих процеси,які раніше проходили злагожено й одночасно ,а тепер кидались кожен в інший бік.
Сидиш на лавці перед недобудовано-руйнованим будинком. Куриш. Дивишся на безнадійно сіру стіну.Розуміеш усю безглуздість отакого заняття. Кажуть що в давно покинутих хатах , у диких пустках живуть привиди а ти вважаеш, що найбільше їх у власній душі...Тому подібне притягуе потібне. І не треба було довго сюди шукати дорогу.
Ступаеш по жовтих трупах листків,залитих дощем.Тобі до них байдуже.Давиш підошвами кросівок,напевне,тисячі різних мікроскопічних істот. Яке кому діло.Але все ж дивишся під ноги, бо не хочеш щоб до твого бомжацького вигляду додався ще й сморід лайна. І .. от чорне,знову забувае про що дмав секунду тому та який висновок зробити ...НЕ можна так жити.!
Хоча ти вже не живеш .Просто існуеш від одніеї дози до іншої. викидаеш майбутне по часточці з кожним шприцом у смітник. ВСЕ. Нема нічого перед тобою. І позаду не лишилосяя нічого .
Надворі сутінки. Мряка душить,холод паралізуе..
Стоїш на балконі девятого поверху.Цей дім тобі такий рідний. Бо ж його доля розвалилась ... по послуживши по призначенню.А твоя...
Внизу - одинокий ліхтар. От стати б ельфом ..залізти б в асваль і зігрітись.
Літати че чудово -вверх чи вниз - яка різниця.???
Будинок сяе вікнами ..пахне свіжою шткатуркою. Мешканці нових квартир оснніми вечорами ..вперто стараються не чути дивних звуків- схлипувань
на останньому поверсі, не помічають прозорої тіні, що часом зявляеться на сходах. А свої автівки вони ставлять прямо туди, під вікнами, де кілька років тому листопадовий дощ змив пляму крові..

Кажуть геніям пусто,сумно й самотньо?

А міг геній народитись в Бучачі?? Зима бля* *** * *

Опубликовано с мобильного портала m.livejournal.com

ось і відповідь на http://b00b00m.livejournal.com/1293.html
************************************************************************

http://www.liveinternet.ru/users/2489338/post90164310 - ФАКтично_Янгол

люблю розчаровувати людей , дуже)))
я не розчарувавсяя! просто хотыв бути здивований!



___00:00:72__________

Пятница, 21 Ноября 2008 г. 13:12 (ссылка)
Процитировано 3 раз + в цитатник или сообщество +поставить ссылку
Прочитало: 1 за час / 1 за сутки / 1 за неделю / 1 за месяц
Для Placebo-bm ,

Іноді ми можемо полюбити інших людей ні разу їх не бачивши в реалі... Без вагомих на те причин.. Просто отак помістити їх у своє серце у категорію друзі, і носити там разом з іншими, серце ж багатокамерне і місця вистачає... І щоразу проводжати вологим поглядом очей потяг чи то автобус, що їде туди, до твого міста, там, де є ти...
Іноді я думаю що було б якби у мене був шанс стати якоюсь з речей, що належать тобі... наприклад статуеткою янгола-чи-ще-чогось, що ти привезла з якоїсь-там поїздки до якогось-там міста... Я б стояла на столі біля твого комп"ютера, ти б витирала з мене пилюку, вірила б у мою здатність літати вночі (зазвичай люди вірять у надприродні здібності культових статуеток привезених з культових місць) і показувала б мене своїм друзям, коли б ті приходили до тебе в гості... Іноді хтось намагаючись мене роздивитись уважніше брав до рук, але ти щоразу б сварилась, бо страшенно боялася, щоб мене не розбили... А ще напевно ти зі мною б розмовляла, бо вірила б у те, що я чую тебе (тільки не можу відповісти, щоб не видати свою магічну здатність)...
Але одного дня напевно тобі б подарували кращу статуетку, яка б заняла моє місце, а мене залишила стояти на верхній поличці книжкової шафки і одного осінньо-зимово-літньо-весняного вечора мене б випадково розбила твоя кішка....

Я могла б стати твоїм телефоном і ти мене носила у своїй кишені. Я була б завжди з тобою - на лекціх, у магазині, вдома, у друзів, скрізь-скрізь-скрізь..... Я б завжди слухала твій голос і намагалася вгадати твій настрій... Я б випадково вимикалася, коли на тому кінці проводу хтось намагався зробити тобі боляче своїми неуміло сказаними фразами... Я б відхиляла всі неважливі дзвінки, коли ти спиш, щоб ніхто не міг потривожити твій сон і завжди голосно тарабанила, коли б звонив ВІН... Я підслуховувала б усі ваші секрети і бергла від зайвих очей у своєму маленькому архіві всі твої есемески....
Але одного дня я напевно б зламалась, кнопки затерлись і хтось тобі подарував би інший телефон, кращий за мене, модніший, а я б залишилась лежати на якомусь ринку очікуючи коли мене хотсь придбає на запчастини...

Я могла б стати котиком який одного дня (ніби випадково) забрів до твого будинку і сиділа би під твоїми дверима в надії, що ти мене пожалієш і забереш до себе... Я б гріла твої руки коли тобі було холодно і вмощувалась на твоїх колінах, коли тобі важко на душі і співала б тобі свою котячу пісеньку... Я б дивилась у твої очі і ти б напевно думала, що у мене занадто розумні очі як для кота... І я б любила тебе і страшенно ревнувала до інших тварин (якщо б такі були) у твоєму домі...Бо ти ж моя... А коти всі страшенні власники і не переносять, коли їх хазяйка чи хазяїн люблять ще когось їм подібних...
Але я не знаю чи ти любиш котів і чи тобі б дозволили мене залишити....

Я могла б стати твоєю улюбленою книгою, купленою в супермаркеті... Ти мене б читала перед сном, а я тихо шаруділа сторінками... А потім ти б мене ставила на тумбочку поруч з твоїм ліжком.... Ти напевно мене б цитувала підкреслюючи важливі і близькі для тебе фрази простим олівцем чи кульковою ручкою і читала б ті цитати своїм друзям, коли вони приходили до тебе в гості...
Але одного дня ти б купила ще одну книжку, цікавішу і вона б замінила моє місце на тумбочці поруч з твоїм ліжком, а я б залишилась стояти і присідати пилюкою на книжковій полиці чекаючи поки хтось із твоїх знайомих не попросить мене почитати...

Але напевно я не стану жодною з цих речей.... Я просто куплю білет на той потяг чи автобус, який завжди проводжаю вологим поглядом очей, приїду до твого міста, постукаю у твої двері, скажу затерту фразу, яку кажуть всі люди, коли зустрічаються вперше "Привіт" і впущу тебе в своє реальне життя...І буду відсилати тобі смс-ки, дарувати статуетки, книги і ти будеш моїм другом.... І не буде Placebo-bm і FUCKтично Янгола, а будуть просто імена - Ліка і Танюша....
І як задовго ця дружба буде існувати - віришувати тільки нам...

З любов"ю до тебе your friend - FUCKтично Янгол :)

Тіло з очима янгола

Й душею як в алкоголіка

Губимо рукавиці, гроші , телефони! Забуваємо про дні народження, про чайник на плиті, про будильник!Втрачаємо цноту, друзів , совість!

Памятаємо тільки про себе!а якби я еволюціонував:похуй як! Якби я в першу чергу дабав про когось(не суть в коханні)просто про когось , думав тільки про когось:одяг, їжа, турбота блять і не думав про себе(взагалі) Ні0не турботливий*просто думав про когось(мене нема) я б був рабом?чи просто *пустим? Я б віддавав все(але нема ні роботи ні дому ні грошей ні їжі нема нічого) я б був комусь потрібний? Або не так? Як би я дабав про когось?хтось би дабав про мене?
Риторичне питання?

Тричі послав себе на ХУЙ""""ПРОДОВЖУЮ ДУМАТИ ТІЛЬКИ ПРО СЕБЕ

Бля, зима ! Типу надворі -15' !яєчка примерзають до джинсів -стрьомо:р


Опубликовано с мобильного портала ljmob.ru

Вот фотография на полке - ты. Вот запах на моей футболке - ты. Четыре тапка у порога - мы. Так много "ты", так мало "мы". А есть ли "мы"?Быть может просто "я" и просто "ты", вообще?Молчишь?Молчи!(c)

невірю...щоб вона могла таке. написати..просто здивований і шокований!!! Я ЇЙ ВІДОМСТИВ :Р


Річ
8 листопада 2009 о 14:01
Іноді ми можемо полюбити інших людей ,просто полюбити...побачивши..толком не познайомитись..толком не поспілкувавшись.. Без вагомих на те причин.. Просто отак помістити їх у своє і носити там разом з іншими, серце ж багатокамерне і місця вистачає...
Іноді, я думаю, що було б якби у мене був шанс стати якоюсь з речей, що належать тобі... наприклад статуеткою янгола-чи-ще-чогось, що ти привіз з якоїсь-там поїздки до якоїсь -там країни... Я б стояла на столі біля твого комп"ютера, ти б витирав з мене пилюку, вірив б у мою здатність літати вночі (зазвичай люди вірять у надприродні здібності культових статуеток привезених з культових місць) і показував б мене своїм друзям, коли б ті приходили до тебе в гості... Іноді, хтось намагаючись мене роздивитись уважніше брав до рук, але ти щоразу б сварився, бо страшенно боявся, щоб мене не розбили... А ще, напевно, ти зі мною б розмовляв, бо вірив б у те, що я чую тебе (тільки не можу відповісти, щоб не видати свою магічну здатність)...
Але одного дня, напевно ,тобі б подарували кращу статуетку, яка б зайняла моє місце, а мене залишив стояти на верхній поличці книжкової шафки і одного осінньо-зимово-літньо-весняного вечора мене б випадково розбила твоя кішка....

Я могла б стати твоїм телефоном ,і ти мене носив у своїй кишені. Я була б завжди з тобою - на лекціях, у магазині, вдома, у друзів, скрізь-скрізь-скрізь..... Я б завжди слухала твій голос ,і намагалася вгадати твій настрій... Я б випадково вимикалася, коли на тому кінці проводу хтось намагався зробити тобі боляче, своїми неуміло сказаними фразами... Я б відхиляла всі неважливі дзвінки, коли ти спиш, щоб ніхто не міг потривожити твій сон..
Але одного дня я, напевно ,б зламалась, кнопки затерлись і хтось тобі подарував би інший телефон, кращий за мене, модніший, а я б залишилась лежати на якомусь ринку очікуючи коли мене хтось придбає на запчастини...

Я могла б стати котиком, який одного дня (ніби випадково) забрів до твого будинку і сиділа би під твоїми дверима в надії, що ти мене пожалієш і забереш до себе... Я б гріла твої руки коли тобі було холодно і вмощувалась на твоїх колінах, коли тобі важко на душі ,і співала б тобі свою котячу пісеньку... Я б дивилась у твої очі, і ти б напевно думав, що у мене занадто розумні очі як для кота... І я б любила тебе, і страшенно ревнувала до інших тварин (якщо б такі були) у твоєму домі...Бо ти ж мій... А коти всі страшенні власники і не переносять, коли їх хазяйка чи хазяїн люблять ще когось їм подібних...
Але я не знаю чи ти любиш котів і чи тобі б дозволили мене залишити....

Я могла б стати твоєю улюбленою книгою, купленою в супермаркеті... Ти мене б читав перед сном, а я тихо шаруділа сторінками... А потім ти б мене ставив на тумбочку поруч з твоїм ліжком.... Ти, напевно, мене б цитував, підкреслюючи важливі і близькі для тебе фрази простим олівцем чи кульковою ручкою, і читав б ті цитати своїм друзям, коли вони приходили до тебе в гості...
Але одного дня ти б купив ще одну книжку, цікавішу і вона б замінила моє місце на тумбочці поруч з твоїм ліжком, а я б залишилась стояти і присідати пилюкою на книжковій полиці чекаючи поки хтось із твоїх знайомих не попросить мене почитати...

Але ,напевно, я не стану жодною з цих речей....

Неважно любишь ли ты ее или нет , осень иногда никого не спрашивает , хочешь ты быть или хочешь сойти на тет , глупо ли , знаете , я ждала от нее другого : серых стен и молчаливых стекол ....

Но этот сентябрь 2009 дал мне увидеть другое ее лицо ...

В моем сознании осень - и я ломаю асфальт каблуками , как раньше руки в карманах , холодное небо и глаза за темными линзами очков ! ...
Взгляд - лед , ничто не волнует , телефон отключен - ответ не услышите , у меня осень , меня нет !

Год назад , так все и было , и не верила , что когда -то это сможет пройти , писала кому-то письма , отправляла их без сожаления , верите-нет - мне было все равно , кто их сможет найти ...
Люди ...лица ююю картинки в калейдоскопе
смеялись , стирались , не возвращались или имели привычку убить ...
Я тогда ничего не запоминала и покрылась коркой холодной полпути ...

Сейчас знаю что хочу , .. я устала быть сложной ..
Мне нужно слышать шаги на асфальте рядом с собой ...
Разворачивать и не выбрасывать фантик ... храня его между просроченными билетами ..
.......

Без билета - Мечтатели

просто БАШНЮ РВЕ
просто БАГАТО ПРОСТО
просто БЕЗ БиЛЕТА
просто ОСІНЬ
просто ПУСТО
просто Без билета - Мечтатели

зараз передивляючись І сезон ЛайТуМі ... або на укр. мову теорія брехні...починаю вести свій власний ЖЖ , надіюсь що все закінчиться тоді коли я напишу тут що я живу на манхеТТині....або 2 варянт в 2012 нам пиздеЦЬ! або просто так.....усама бенладен рознесе серваки ЖЖ!!!!